№ 9 (34) вересень 2007 р. Вихованість — це інтегрований показник сформованого відношення учня до навчання, людей, суспільства, до себе. Вихованість передбачає культуру поведінки, етикет, культуру спілкування. Оцінка результатів виховання через якості особистості є визнанням того, що творчий розвиток учня неможливий без відповідних особистісних якостей. Власне, у шкільні роки інтенсивно формується особистість, тому вивчення і аналіз рівня вихованості дає змогу: визначити мету виховної роботи через формування і розвиток тих чи інших якостей; диференційовано підійти до учнів з різним рівнем вихованості для формування стійкої особистісної позиції. Розглянемо версію, модель конкретної методики діагностики виховання. У Мелітопольській гімназії № 10 розроблено діагностичну програму дослідження процесу формування вихованості. Ця програма передбачає використання наступних компонентів системи оцінок вихованості: • ступінь участі — включеність учня у діяльність, активність поведінки; • характер відношення до діяльності —емоційно-чуттєва активність; • ступінь значимості — рефлексивна активність. Для оцінки поданих компонентів використовуються різні рівні вихованості: високий рівень — наявність позитивної самостійності у діяльності та поведінці поряд з виявленням активної суспільної, громадської позиції; середній рівень — наявність самостійності, присутні прояви саморегуляції і самоорганізації, хоча активна громадська позиція ще відсутня; низький рівень— нестійкий досвід позитивної поведінки, яка регулюється вимогами старших та іншими зовнішніми збудниками, при цьому саморегуляція та самоорганізація ситуативні; недопустимий рівень— характеризується негативним досвідом поведінки, який коригується під впливом педагогічних методик. На основі діагностичної програми динамічна група «Моніторинг рівня вихованості» розробила модель вихованості учнів, яка містить 4 етапи: 1. «учень знаючий» — розвиток здібностей до самоосвіти; 2. «учень соціальний» — соціальна адаптованість; 3. «учень — творча індивідуальність» —розвиток позитивної «Я-концепції»; 4. «учень культурний» — культура самовираження. Дослідження рівня вихованості проводиться у кінці навчального року психологом та класними керівниками. Інтерпретація даних досліджень рівня вихованості свідчить, що 97 % дітей включаються до виховних ситуацій, приймають їх, адекватно оцінюють. 3 % учнів беруть участь у виховних заходах, але з позиції «пасивних» спостерігачів. Корекційна діяльність щодо підвищення загальної культури та поведінки школярів У ході інтерпретації психодіагностичного матеріалу було встановлено ряд виховних проблем, які потребують корекційних заходів: • організація особистісно конструктивного спілкування; • удосконалення процесу індивідуальної підтримки та ефективності колективних творчих справ; • профілактика сімейних конфліктів; • впровадження технологій саморозвитку особистості учнів; • розширення мережі гуртків. Корекційна робота щодо підвищення рівня вихованості проводиться за такою системою: I етап— діагностування особистості кожного учня; дослідження рівня міжособистісних контактів між учнями; організація колективної діяльності. II етап — спостереження за учнями у ході виховної діяльності; створення атмосфери співпраці; використання інтерактивних методів роботи. Оцінка результатів виховання через якості особистості є визнанням того, що творчий розвиток учня неможливий без відповідних особистісних якостей III етап — проектування розвитку ціннісних орієнтацій, особистісних якостей учнів; порівняння наявного рівня вихованості з його ідеалу; складання диференційованих та індивідуальних програм розвитку учнів. IV етап — проектування поведінки та відносин у різних ситуаціях; використання методів індивідуального педагогічного впливу. V етап — уточнення та перегляд колективних, групових, індивідуальних програм; використання ефективних методів та прийомів корекційної роботи. На основі діагностики були розроблені методичні рекомендації щодо корекції рівня вихованості; корекції спрямованості у діяльності класних керівників; корекції процесу індивідуальної підтримки та ефективності колективних творчих справ; корекції сімейних конфліктів. Виховні проблеми, які потребують корекційних заходів, розглядаються під час роботи методичного об’єднання класних керівників, творчої групи «Управління особистісним розвитком гімназистів», психологічних семінарів-тренінгів. Дослідження та аналіз рівня вихованості дає змогу: • конкретизувати цілі виховної роботи; • здійснити диференційований підхід до учнів з різним рівнем вихованості; • забезпечити особистісно орієнтований підхід до особистості кожного гімназиста; • спрогнозувати близькі та віддалені результати виховної діяльності; • співвіднести проміжні результати з початково зафіксованими; • обґрунтувати вибір змісту та методів виховання. Додаток 1 Шість основ виховної діяльності Навчання— активні форми навчання класних керівників. Інновації — експериментально-дослідна робота. Діяльність — організація виховного процесу. Майстерність — діяльність класного керівника. Творчість — позашкільна освіта. Мудрість — діяльність шкільної бібліотеки. Додаток 2 Забезпечення процесу формування вихованості Науково-методичне забезпечення: • семінари-конференції; • досвід виховної роботи; • МО класних керівників; • динамічні, творчі групи; • діагностика процесу вихованості; • моніторинг вихованості. Інформаційно-методичне забезпечення: • методичні рекомендації; • статті; • посібники; • каталоги. Забезпечення готовності педагогів до розв’язання завдань виховання: • реалізація плану підвищення кваліфікації; • розробка пакету програм курсів, гуртків. Розробка і реалізація програм розвитку виховання: • створення моделі виховних систем; • експериментально-дослідницька робота. Додаток 3 Загальні принципові положення 1. В жодному разі не порівнювати одну дитину з іншою, клас із класом. 2. Розглядати процес у його динаміці, роблячи заміри — кількісні або якісні — в певний часовий період двічі, щоб порівняти «вчора» і «сьогодні». 3. Враховувати під час аналізу сильний вплив соціального мікросередовища, фіксувати саму тенденцію формування у дітей ціннісних новоутворень, а також кількість дітей, які задовольняють педагоги певним рівнем свого розвитку на даний момент. 4. Зміст аналізу і педагогічної оцінки частково можна довести до школярів з погляду організації життєдіяльності школи, а не з погляду організації виховання, щоб сприяти суб’єктності школяра, спрямувавши його увагу і творчу енергію на самопізнання та самовдосконалення. 5. Ґрунтовно обговорювати на педагогічних нарадах одержані результати, виходячи з них планувати корекцію системи виховання в конкретному класі, в школі. Додаток 4 «Пошаровий» аналіз виховного процесу 1. Зовнішній портрет школяра. 2. Фізичне і психічне здоров’я школярів. 3. Поведінка школярів. 4. Взаємини школярів. 5. Ціннісні переваги школяра. 6. Ставлення школяра до себе. Додаток 5 Складові вихованості 1. Наявність соціально значимих якостей. 2. Рівень сформованості різних особистісних якостей. 3. Спрямованість особистості: • позитивна; • негативна; • суспільна. 4. Відношення до загальнолюдських цінностей. 5. Поведінка учнів: • провідні мотиви поведінки; • цінності; • орієнтації. Додаток 6 Діагностична програма дослідження формування вихованості Рівні вихованості: Високий рівень — наявність позитивної самостійності у діяльності та поведінці поряд з виявленням активної суспільної, громадської позиції. Середній рівень — наявність самостійності, присутні прояви саморегуляції і самоорганізації, хоча активна громадська позиція ще відсутня. Низький рівень— нестійкий досвід позитивної поведінки, яка регулюється вимогами старших та другими зовнішніми збудниками, при цьому саморегуляція та самоорганізація ситуативні. Недопустимий рівень — характеризується негативним досвідом поведінки, який коригується під впливом педагогічних методик. Додаток 7 Компоненти системи оцінок вихованості 1. Ступінь участі (активність, включеність у спільну діяльність). 2. Характер ставлення до діяльності (емоційно-чуттєва активність). 3. Ступінь значимості (рефлексивна активність). Додаток 8 Модель вихованості учнів Учень знаючий: розвиток здібностей до самоосвіти. Учень соціальний: соціальна адаптованість. Учень — творча індивідуальність: розвиток позитивної «Я-концепції». Учень культурний: культура самовираження. Додаток 9 Визначення рівня вихованості Інструкція 1. Оцінити подані якості за допомогою п’ятибальної системи: 5 балів — високий рівень розвитку; 4 бали — хороший рівень; 3 бали — середній рівень; 2 бали — низький рівень. Перелік якостей Відповідальність Бережливість Дисциплінованість Відповідальне відношення до навчання Відношення до праці Колективізм Доброта Чесність та справедливість Скромність Культурний рівень 2. Перелічити виховні заходи з точки зору участі учня у виховному заході, відношення учня до заходу, в чому вбачають сенс поданого заходу. Заходи участь ставлення сенс (перелік) класні загальношкільні Інструкція Участь — брав / не брав; ставлення — сподобалось / не сподобалось; сенс — у чому вбачають мету проведеного заходу. Додаток 10 Корекція вихованості — це засіб педагогічного впливу на особистість, який забезпечує виправлення чи внесення коректив у розвиток особистості, закріплення позитивних якостей. Принципи корекції вихованості 1. Встановлення і розвиток ділових та міжособистісних контактів на рівні «вчитель — учень — клас». 2. Повага до самооцінки особистості учня. 3. Залучення учня до всіх видів діяльності для виявлення його здібностей та якостей характеру. 4. Постійне ускладнення та підвищення вимогливості до учня у ході обраної діяльності. 5. Стимулювання процесів самовиховання. Корекційна робота щодо підвищення рівня вихованості 1 етап — діагностування особистості кожного учня; дослідження рівня міжособистісних контактів між учнями; організація колективної діяльності. 2 етап — спостереження за учнями у ході виховної діяльності; створення атмосфери співпраці; використання інтерактивних методів роботи. 3 етап — проектування розвитку ціннісних орієнтацій, особистісних якостей учнів; порівняння наявного рівня вихованості з його ідеалом; складання диференційованих та індивідуальних програм виховання та самовиховання учня. 4 етап— проектування поведінки та відносин у різних ситуаціях; використання методів індивідуального педагогічного впливу. 5 етап— уточнення та перегляд колективних, групових, індивідуальних програм; використання ефективних методів та прийомів корекційної роботи. Додаток 11 Методичні рекомендації щодо корекції рівня вихованості Робота над негативними якостями Робота над позитивними якостями 1. Приборкати гнів 1. Керувати своїми почуттями 2. Утриматися від обману, неправди 2. Загартовувати сумління 3. Залишити лихослів’я 3. Захищати свою гідність 4. Позбутися поганих звичок 4. Виявляти співчуття 5. Угамувати себе 5. Налагоджувати дружні стосунки 6. Виправитися від зазнайства 6. Творити добро 7. Гасити гонористість 7. Набути справжньої людяності 8. Не хвалитися 8. Розвивати милосердя 9. Не вступати у конфлікти 9. Набути доброчесності 10. Коригувати ненависть 10. Дотримуватися справедливості 11. Зняття напруження 11. Розвивати навички безконфліктного спілкування 12. Коригувати неадекватність 12. Проявляти індивідуальність 13. Уникати неконструктивного спілкування 13. Зробити себе кращим
Відділ освіти Маньківської районної державної адміністрації
