В умовах екологічної кризи, морального занепаду суспільства, інтелектуалізації освіти, гуманістична психологія покликана привернути увагу педагогів до проблем духовного становлення дитини дошкільного віку, формування її внутрішнього світу, емоційно соціального розвитку.
Душевна рівновага, комфорт, емоційне благополуччя. Чи так вже часто вихователь згадує про них у метушливих турботах про інтенсифікацію навчального процесу ? Мабуть, рідше, ніж годилося б. І це не стільки його провина, скільки наша спільна біда: посилена останнім часом орієнтація багатьох сімей на "елітарність", "престижність", "винятковість" примушує педагогів виконувати своєрідне соціальне замовлення.
Поняття психологічний ( емоційний ) комфорт означає, що дитина перебуває у стані душевної рівноваги, спокою, захищеності, вона задоволена своїм буттям, оптимістична. Це позитивно впливає на всі сфери життєдіяльності. Вона працездатна, кмітлива, посилюється її активність, підтримуються на високому рівні її домагання. Впевненість у своїх можливостях, оцінка своїх чеснот. У стані емоційного благополуччя малюк характеризується оптимістичним світосприйманням, він вірить у прихильність до нього оточуючих. Відкритий до контактів. І, зрозуміло, душевний комфорт знижує емоційний тонус, пізнавальний потенціал, продукує тривожні передчуття, невпевненість у своїх силах, гальмує формування адекватної самооцінки.
Невблаганна статистика попереджає : неухильно збільшується кількість нервових, неврівноважених, гіперактивних дітей, малюків з порушенням психіки.
Отже, найперше завдання вихователів – забезпечення в садочку психічного комфорту, який сприяє душевному здоров’ю, забезпечує духовне благополуччя. А психологічний комфорт, в свою чергу, допоможе поставити навчально – виховний процес на глибинну психологічну основу, органічно поєднати формуючий вплив дорослого на дитину з урахуванням її природних нахилів і здібностей.
В кожному садочку, в кожній групі зустрічаються діти: невмійки, непослухи, новачки і т.д. Перед вихователями постає важливе і складне завдання: знайти правильний підхід до дитини який би сприяв емоційному благополуччю дитини. І тому у роботі з різними категоріями дошкільників та з метою запобігання психічних розладів педагоги можуть скористатися слідуючими підходами.
1. Новачки.
Дитина вперше приходить до садочка. Вихователька намагається привернути малюка до себе. Проте діти реагують на її увагу по – різному: одні легко і охоче йдуть на контакт , інших доводиться "завойовувати", "добирати до них ключик", треті аж геть неприступні.
Незвичайне середовище, увага незнайомих людей – усе це є сильним подразником для емоційно – чутливої дитини і викликає у неї стан загальмованості.
Треба допомогти загальмованій дитині зняти всі види психологічного тиску: прохання, умовляння, прямий осуд. Важливо на якийсь час дати малюкові спокій – нехай поплаче.
2. Діти, які "не граються".
Особливої уваги потребують діти, які не виявляють інтересу до гри не тільки у дитячому садку, а й дома. Така поведінка пов’язана з дією психотравмуючих впливів, які нервують малюка, гальмують ігрову активність. І поведінка, і мова, ігри таких дітей несуть в собі відбиток психологічного дискомфорту в їхньому житті – в них немає радості, тепла, щирості.
На корекцію ігрових дій мають спрямовуватися зусилля вихователя. Найважливіше, щоб у грі дитина навчилася контролювати свою агресію, не спрямовувати її на людей, які не беруть участі в грі. Слід зупинити дитину, "переключити " її увагу, а не зображати біль, образу, тим більше не посміхатися, коли малюк цілиться з іграшкового пістолета в перехожого.
3. Невмійки
Щоб виховати в дитині навички самообслуговування, слід спиратися на її прагнення дістати високу оцінку з боку дорослих. Готовність дорослого чекати від вихованця тільки гарних вчинків і наперед радіти їм – це дійовий фактор психологічного впливу на дитину. Він значно ефективніший від спроб батьків і вихователів довести малюкові необхідність своїх вимог.
4. Непослухи.
Неслухняність – цілком нормальне для малюків явище і потребує від дорослих просто послаблення вимог до дитини. Інша справа, коли некерованість затягується, стає хронічною : до будь – яких пропозицій дорослого дитина ставиться негативно. Тут потрібна особлива тактика : не намагайтеся перевиховувати таких дітей нескінченими докорами.
5. Рухливі, збудливі діти.
Ця категорія дітей зазнає надміру посилених виховних впливів. Ці зусилля часто виявляються марними і навіть шкідливими для дитини. Збудливу дитину неможливо одразу примусити бути стриманою. Головне – не провокувати спалахів роздратування.
6. Вразливі, сором’язливі діти.
Це пов’язано з високою чутливістю нервової системи. Основні принципи психологічного підходу до виховання таких дітей грунтуються на врахування їхньої емоційної чутливості, легкої навіюваності, швидкої втоми. Необхідно дотримуватися звичного режиму дня, привчати малюка до порядку. Не можна залякувати вразливих дітей, адже у них часто проявляються "дитячі страхи".
7. "Повільні " діти.
Це явище обумовлене властивостями нервової системи. Замість того, щоб вимагати від дитини швидко відповісти на запитання, потрібно навпаки, затримати її увагу на етапі підготовки до дії, попросити щоб вона повторила запитання, розповіла, що збирається зробити.
8. "Нечемні " діти.
Щоб виховати у дитини чуйне ставлення до людей, не можна дорікати її в егоїзмі. Навпаки, слід частіше помічати і схвалювати в її поведінці прояви піклування про інших, бажання зробити їм добро. Головне, щоб малюк сам повірив у свою доброту, чуйність, чемність. Тоді він швидше почне цінувати і виявляти ці риси у своїй поведінці.
9. Діти, що не хочуть вчитися.
Труднощі старших дошкільників, як правило, пов’язані з їхньою нестійкою увагою, невмінням слухати вихователя, пасивною позицією на заняттях, байдужістю до матеріалу, що вивчається. Основним фактором виникнення розумових лінощів є невміння дитини бути уважною. Оскільки довільні процеси в шестирічному віці лише починають формуватися, то нестійкість уваги цілком природна для малюка.
Створюючи психологічний комфорт, вихователю слід пам’ятати : запобігти емоційному дискомфорту дитини значно легше, ніж долати його. Тому необхідно дбати про створення умов для нормального, емоційного розвитку.
За своєю природою мала дитина – істота насамперед емоційна : вона керується не стільки засвоєними почуттями та правилами, скільки чуттєвими враженнями. Пречудова людина і педагог Януш Корчак писав: "Дитина переважає нас силою почуттів, а за інтелектом, щонайменше, дорівнює нам – їй бракує лише досвіду. Думок у дітей не менше і вони не бідніші й не гірші, ніж у дорослих, лише вони інші. У нашому мисленні образи вилинялі, почуття тьмяні й немов вкриті порохом. А діти думають серцем, не розумом ".
Ми повинні зрозуміти, що чим більше віддаємо любові, тим більше її отримуємо.
|
Відділ освіти Маньківської районної державної адміністрації
